Авт. обслуговування туристів, орг-ція подорожей автотранспортом.
Туристи використовують усі види автомобілів залежно від цілей поїздки, кількості пасажирів і багажу, дальності і характеристик туристського центру. Це можуть бути:
– самодіяльні подорожі на власному або взятому напрокат легковому автомобілі;
– «караванінг» – подорожування автомобілем типу «дім на колесах» або зі спеціальним автомобільним причепом «караваном», обладнаним під жилу кімнату з усіма зручностями, який буксується легковиком або тягачем (перевезення в них людей не дозволяється);
– організовані автобусні подорожі з екскурсійно-пізнавальною метою (одноденні, тури вихідного дня або тривалі – до 2-х тижнів);
– використання автомобілів і автобусів різної місткості для трансферу тощо.
Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається і дотепер спостерігається тенденція до росту його обсягів, чому сприяло підписання Шенгенської угоди, що дозволило спростити багато формальностей. Особливою популярністю серед туристів користуються 2-3 денні екскурсійні подорожі. На другому місці – маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні містами Європи теж з екскурсійно-пізнавальними цілями.
Європейська конференція Міністрів транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусного туризму: поїздки на рейсових автобусах; поїздки на човникових автобусах; спеціальні (чартерні) рейси. В окрему групу виділяють внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії, човникове обслуговування аеропортів тощо).
В Україні можна виділити два основні варіанти автобусних подорожей. 1) це власне маршрутні тури на основі використання автобусу (під час яких автобус є єдиним засобом перевезення), 2) це комбіновані тури, коли доставка туристів до країни (регіону) подорожування (та назад) здійснюється літаком або потягом, а вже на місці туристи здійснюють автобусну поїздку з екскурсійно-пізнавальною метою. Можна сказати, що до цього часу на ринку автобусних турів спостерігається конкуренція як у ціновій політиці, так і у сфері різноманітності маршрутів і якості обслуговування.
Відповідно до вимог українського і міжнародного законодавства при організації міжнародних регулярних перевезень перевізник оформляє Паспорт маршруту.
Паспорт маршруту – реєстраційний документ, що містить умови і режим руху автобусів на маршруті.
Включає:
– характеристику маршруту – найменування перевізника, марка і кількість автобусів, показники маршруту (довжина, тривалість рейсу, експлуатаційна швидкість, назви автостанцій і митниць), небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод (ДТП), характеристика автостанцій тощо;
– вартість проїзду і перевезення багажу на маршруті; матеріали вивчення попиту населення на перевезення;
– перелік змін на маршруті;
– розклад руху (у прямому і зворотному напрямку) – час прибуття, стоянки, відправлення, відстань від початкового пункту (в км);
– схему маршруту (графічне зображення маршруту на карті умовними позначками);
– акт вимірювання довжини маршруту та пробного рейсу маршруту.
На кожен рейс автобуса, що виконується в межах маршруту, оформляється Дорожній лист. У цьому документі фіксуються дані щодо роботи транспортного засобу, руху пального, проходження пунктів маршруту і пунктів перетину кордону (відповідно до розкладу руху), вписуються показники тахографа тощо. Якщо під час руху автобусу сталися відхилення від розкладу руху або від визначеного маршруту, то в Дорожньому листі фіксуються ці зміни і вказується їх причина.Паспорт є невід'ємною частиною технології транспортного обслуговування і необхідним документів по сертифікації маршруту, при розборі та аналізі причин ДТП.
Автобусні подорожі можуть бути організовані на власних автобусах, що належать туристським фірмам, але їх утримання вимагає великих витрат на технічне обслуговування, персонал, оформлення перевізних документів і угод. Тому турфірми, як правило, працюють з орендованими автобусами. На сьогодні в Україні існує велика кількість автотранспортних компаній, що здійснюють регулярне або човникове міжнародне сполучення з країнами Європи, з якими турфірма може укласти спеціальний договір на оренду автобуса під туристські перевезення (Контракт про перевезення).
При цьому туристичні перевезення розглядаються як нерегулярні (чартерні) і маятникові перевезення пасажирів за заздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Перевезення нерегулярні – умови здійснення яких визначаються в кожному окремому випадку за погодженням між замовником і перевізником.
Маятникові – перевезення групи пасажирів, що здійснюються у визначений термін з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави з наступним поверненням групи автобусом того ж перевізника в державу її початкового від'їзду.
За способом організації маятникові перевезення нагадують авіачартерні програми («ланцюжки»).
У разі виконання маятникових перевезень:
– початковим або кінцевим пунктом вважають відповідно місце, де поїздка розпочинається, і місце, де вона закінчується, включаючи в кожному випадку місцевість радіусом 50 км;
– посадка або висадка пасажирів протягом рейсу заборонена;
– перший зворотний рейс і останній прямий рейс автобуса мають здійснюватись без пасажирів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.
Окремо слід виділити поїздки «із зачиненими дверима», коли той самий автобус здійснює перевезення однієї і тієї ж групи пасажирів протягом подорожі та їх доставку назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу).
При прийнятті рішення про укладання Договору на перевезення з компанією – перевізником варто врахувати, що оформлення документів на здійснення маршруту займає певний час. Зокрема, при необхідності оформлення Дозволу на виконання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів за даним маршрутом, перевізник подає заявку до відповідних органів не пізніше ніж за 10 днів до початку перевезення.
Перевезення здійснюється на підставі довгострокового Договору на перевезення туристів та Договору разового перевезення.
У Договорі на перевезення туристів серед іншого вказуються період, протягом якого перевізник надає замовнику послуги з метою здійснення перевезення пасажирів, та загальна кількість автобусо-годин; визначаються обов'язки перевізника і замовника. Зокрема, перевізник складає схему маршруту, розклад руху, узгоджує їх з відповідними органами, за необхідності оформляє паспорт маршруту, шляховий лист пасажира та інші документи, отримує дозвіл на перевезення тощо; він зобов'язується забезпечити належний технічний і санітарний стан автобуса, його своєчасну подачу в обумовлені місце і час згідно із замовленням, проінструктувати водіїв та забезпечити їх всією необхідною документацією.
Замовник оформлює не пізніше ніж за 48 годин до поїздки Замовлення на перевезення, де вказує кількість і марки автобусів, час подачі, кількість туристів, маршрут руху, час виконання замовлення (початок, закінчення, тривалість в годинах), пробіг (в км). Замовник складає списки пасажирів у трьох примірниках (для перевізника, замовника і керівника групи), інструктує і забезпечує керівника групи необхідними документами (список пасажирів, схема маршруту, розклад руху, копії угод з приймаючою стороною та контактні дані, калькуляцію послуг туру тощо); інструктує пасажирів; забезпечує виїзд пасажирів відповідно до розкладу руху автобуса.
Під час інструктажу туристів повідомляють про правила поведінки і дотримання техніки безпеки під час перевезення. Крім того, слід повідомити туристів про загальні правила автобусних перевезень, зокрема щодо норм перевезення багажу. Так, відповідно до чинного законодавства України вага багажу становить не більше ніж 40 кг, а розміри - 100x50x30 см. Вага ручної поклажі – 30 кг, розміри - 60x40x20 см. До ручної поклажі належать також упаковані лижі, дитячі велосипеди, санчата і коляски, складені велосипеди тощо.
Замовник забезпечує відпочинок водіїв у готелі або в окремій кімнаті у разі тривалості їх роботи понад 8 годин, надає місце для стоянки автобуса під охороною, а також забезпечує харчування водіїв за їх власний рахунок (у разі згоди) на умовах, визначених для харчування пасажирів.
Керівник групи після надання транспортної послуги підписує Дорожній лист та Замовлення на перевезення пасажирів, зазначивши пройдений автобусом шлях, час початку та закінчення роботи, а у разі зміни розкладу руху – її причину.
При організації нерегулярних і маятникових перевезень перевізник оформлює Шляховий лист пасажира. Але слід врахувати, що міжнародні нерегулярні перевезення за одним і тим же маршрутом з періодичністю частіше ніж 1 раз на тиждень належать до міжнародних регулярних (спеціальних регулярних) перевезень.
Шляховий лист пасажира – використовується пасажирськими перевізниками, коли здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі: поїздки «із зачиненими дверима»; перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу); перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці.
Шляховий лист містить інформацію:реєстраційний номер транспортного засобу; ім'я та прізвище перевізника;ім'я та прізвище водіїв;тип перевезення, зокрема вказується де і відповідно до якого Контракту на перевезення сформована група;маршрут (дати, від якого пункту/країни до якого здійснено перевезення на даному відрізку шляху, відстань в км, пункти перетину кордону); список пасажирів;зміни на маршруті;
пункти виїзду і в'їзду.
Організація туристських перевезень у рамках країн СНД регулюється постановою Міжпарламентської асамблеї держав – учасниць СНД «Про основні принципи співробітництва держав – учасниць СНД у галузі туризму» та іншими актами. Автомобільні перевезення здійснюються відповідно до «Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу».З міжнародних неурядових організацій найбільш важливе значення для розвитку міжнародних автомобільних перевезень має Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ-ІРУ), заснований у 1948 р. зі штаб-квартирою в Женеві.
Туристи використовують усі види автомобілів залежно від цілей поїздки, кількості пасажирів і багажу, дальності і характеристик туристського центру. Це можуть бути:
– самодіяльні подорожі на власному або взятому напрокат легковому автомобілі;
– «караванінг» – подорожування автомобілем типу «дім на колесах» або зі спеціальним автомобільним причепом «караваном», обладнаним під жилу кімнату з усіма зручностями, який буксується легковиком або тягачем (перевезення в них людей не дозволяється);
– організовані автобусні подорожі з екскурсійно-пізнавальною метою (одноденні, тури вихідного дня або тривалі – до 2-х тижнів);
– використання автомобілів і автобусів різної місткості для трансферу тощо.
Будучи економічним видом туризму, доступним широким верствам населення, автобусний туризм постійно розвивається і дотепер спостерігається тенденція до росту його обсягів, чому сприяло підписання Шенгенської угоди, що дозволило спростити багато формальностей. Особливою популярністю серед туристів користуються 2-3 денні екскурсійні подорожі. На другому місці – маршрутні тури тривалістю 1-2 тижні містами Європи теж з екскурсійно-пізнавальними цілями.
Європейська конференція Міністрів транспорту (1984 р.) виділяє три види автобусного туризму: поїздки на рейсових автобусах; поїздки на човникових автобусах; спеціальні (чартерні) рейси. В окрему групу виділяють внутрішній туризм і поїздки протягом дня з різними цілями (екскурсії, човникове обслуговування аеропортів тощо).
В Україні можна виділити два основні варіанти автобусних подорожей. 1) це власне маршрутні тури на основі використання автобусу (під час яких автобус є єдиним засобом перевезення), 2) це комбіновані тури, коли доставка туристів до країни (регіону) подорожування (та назад) здійснюється літаком або потягом, а вже на місці туристи здійснюють автобусну поїздку з екскурсійно-пізнавальною метою. Можна сказати, що до цього часу на ринку автобусних турів спостерігається конкуренція як у ціновій політиці, так і у сфері різноманітності маршрутів і якості обслуговування.
Відповідно до вимог українського і міжнародного законодавства при організації міжнародних регулярних перевезень перевізник оформляє Паспорт маршруту.
Паспорт маршруту – реєстраційний документ, що містить умови і режим руху автобусів на маршруті.
Включає:
– характеристику маршруту – найменування перевізника, марка і кількість автобусів, показники маршруту (довжина, тривалість рейсу, експлуатаційна швидкість, назви автостанцій і митниць), небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод (ДТП), характеристика автостанцій тощо;
– вартість проїзду і перевезення багажу на маршруті; матеріали вивчення попиту населення на перевезення;
– перелік змін на маршруті;
– розклад руху (у прямому і зворотному напрямку) – час прибуття, стоянки, відправлення, відстань від початкового пункту (в км);
– схему маршруту (графічне зображення маршруту на карті умовними позначками);
– акт вимірювання довжини маршруту та пробного рейсу маршруту.
На кожен рейс автобуса, що виконується в межах маршруту, оформляється Дорожній лист. У цьому документі фіксуються дані щодо роботи транспортного засобу, руху пального, проходження пунктів маршруту і пунктів перетину кордону (відповідно до розкладу руху), вписуються показники тахографа тощо. Якщо під час руху автобусу сталися відхилення від розкладу руху або від визначеного маршруту, то в Дорожньому листі фіксуються ці зміни і вказується їх причина.Паспорт є невід'ємною частиною технології транспортного обслуговування і необхідним документів по сертифікації маршруту, при розборі та аналізі причин ДТП.
Автобусні подорожі можуть бути організовані на власних автобусах, що належать туристським фірмам, але їх утримання вимагає великих витрат на технічне обслуговування, персонал, оформлення перевізних документів і угод. Тому турфірми, як правило, працюють з орендованими автобусами. На сьогодні в Україні існує велика кількість автотранспортних компаній, що здійснюють регулярне або човникове міжнародне сполучення з країнами Європи, з якими турфірма може укласти спеціальний договір на оренду автобуса під туристські перевезення (Контракт про перевезення).
При цьому туристичні перевезення розглядаються як нерегулярні (чартерні) і маятникові перевезення пасажирів за заздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Перевезення нерегулярні – умови здійснення яких визначаються в кожному окремому випадку за погодженням між замовником і перевізником.
Маятникові – перевезення групи пасажирів, що здійснюються у визначений термін з території однієї держави до місця тимчасового перебування на території іншої держави з наступним поверненням групи автобусом того ж перевізника в державу її початкового від'їзду.
За способом організації маятникові перевезення нагадують авіачартерні програми («ланцюжки»).
У разі виконання маятникових перевезень:
– початковим або кінцевим пунктом вважають відповідно місце, де поїздка розпочинається, і місце, де вона закінчується, включаючи в кожному випадку місцевість радіусом 50 км;
– посадка або висадка пасажирів протягом рейсу заборонена;
– перший зворотний рейс і останній прямий рейс автобуса мають здійснюватись без пасажирів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.
Окремо слід виділити поїздки «із зачиненими дверима», коли той самий автобус здійснює перевезення однієї і тієї ж групи пасажирів протягом подорожі та їх доставку назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу).
При прийнятті рішення про укладання Договору на перевезення з компанією – перевізником варто врахувати, що оформлення документів на здійснення маршруту займає певний час. Зокрема, при необхідності оформлення Дозволу на виконання міжнародних нерегулярних перевезень пасажирів за даним маршрутом, перевізник подає заявку до відповідних органів не пізніше ніж за 10 днів до початку перевезення.
Перевезення здійснюється на підставі довгострокового Договору на перевезення туристів та Договору разового перевезення.
У Договорі на перевезення туристів серед іншого вказуються період, протягом якого перевізник надає замовнику послуги з метою здійснення перевезення пасажирів, та загальна кількість автобусо-годин; визначаються обов'язки перевізника і замовника. Зокрема, перевізник складає схему маршруту, розклад руху, узгоджує їх з відповідними органами, за необхідності оформляє паспорт маршруту, шляховий лист пасажира та інші документи, отримує дозвіл на перевезення тощо; він зобов'язується забезпечити належний технічний і санітарний стан автобуса, його своєчасну подачу в обумовлені місце і час згідно із замовленням, проінструктувати водіїв та забезпечити їх всією необхідною документацією.
Замовник оформлює не пізніше ніж за 48 годин до поїздки Замовлення на перевезення, де вказує кількість і марки автобусів, час подачі, кількість туристів, маршрут руху, час виконання замовлення (початок, закінчення, тривалість в годинах), пробіг (в км). Замовник складає списки пасажирів у трьох примірниках (для перевізника, замовника і керівника групи), інструктує і забезпечує керівника групи необхідними документами (список пасажирів, схема маршруту, розклад руху, копії угод з приймаючою стороною та контактні дані, калькуляцію послуг туру тощо); інструктує пасажирів; забезпечує виїзд пасажирів відповідно до розкладу руху автобуса.
Під час інструктажу туристів повідомляють про правила поведінки і дотримання техніки безпеки під час перевезення. Крім того, слід повідомити туристів про загальні правила автобусних перевезень, зокрема щодо норм перевезення багажу. Так, відповідно до чинного законодавства України вага багажу становить не більше ніж 40 кг, а розміри - 100x50x30 см. Вага ручної поклажі – 30 кг, розміри - 60x40x20 см. До ручної поклажі належать також упаковані лижі, дитячі велосипеди, санчата і коляски, складені велосипеди тощо.
Замовник забезпечує відпочинок водіїв у готелі або в окремій кімнаті у разі тривалості їх роботи понад 8 годин, надає місце для стоянки автобуса під охороною, а також забезпечує харчування водіїв за їх власний рахунок (у разі згоди) на умовах, визначених для харчування пасажирів.
Керівник групи після надання транспортної послуги підписує Дорожній лист та Замовлення на перевезення пасажирів, зазначивши пройдений автобусом шлях, час початку та закінчення роботи, а у разі зміни розкладу руху – її причину.
При організації нерегулярних і маятникових перевезень перевізник оформлює Шляховий лист пасажира. Але слід врахувати, що міжнародні нерегулярні перевезення за одним і тим же маршрутом з періодичністю частіше ніж 1 раз на тиждень належать до міжнародних регулярних (спеціальних регулярних) перевезень.
Шляховий лист пасажира – використовується пасажирськими перевізниками, коли здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі: поїздки «із зачиненими дверима»; перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу); перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці.
Шляховий лист містить інформацію:реєстраційний номер транспортного засобу; ім'я та прізвище перевізника;ім'я та прізвище водіїв;тип перевезення, зокрема вказується де і відповідно до якого Контракту на перевезення сформована група;маршрут (дати, від якого пункту/країни до якого здійснено перевезення на даному відрізку шляху, відстань в км, пункти перетину кордону); список пасажирів;зміни на маршруті;
пункти виїзду і в'їзду.
Організація туристських перевезень у рамках країн СНД регулюється постановою Міжпарламентської асамблеї держав – учасниць СНД «Про основні принципи співробітництва держав – учасниць СНД у галузі туризму» та іншими актами. Автомобільні перевезення здійснюються відповідно до «Конвенції про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу».З міжнародних неурядових організацій найбільш важливе значення для розвитку міжнародних автомобільних перевезень має Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ-ІРУ), заснований у 1948 р. зі штаб-квартирою в Женеві.