Державне регулювання питань туристського менеджменту.
Держава визнаючи туристичну діяльність, як одну з пріоритетних галузей національної економіки, здійснює її регулювання відповідно до таких принципів: - сприяти туристичній діяльності і створювати сприятливі умови для її розвитку; - визначати і підтримувати пріоритетні напрями туристичної діяльності, - формувати уявлення про Україну як про країну, сприятливу для туризму; - здійснювати підтримку і захист українських туристів, туроператорів, турагентів і їх об’єднань.
Одна з основних цілей державного регулювання тур. діяльності – забезпечити права громадян на відпочинок, свободу пересування та інші права при здійсненні подорожей.
Іншою важливою метою держ. регулювання є охорона навколишнього природного середовища. Підприємництво в сфері туризму пов’язане з використанням природних рекреаційних тур. ресурсів у вигляді лікувально-оздоровчих місцевостей, земель, лісів, водних ресурсів, природних заповідників, національних парків тощо. Оскільки природні ресурси, як це встановлено законодавством, знаходяться в державній власності, то в умовах змішаної ринкової економіки їх використання в сфері туризму ґрунтується на орендних відносинах.
Концептуальні завдання державного регулювання туристичного бізнесу на сучасному етапі розвитку економіки полягають у: - розробленні національної концепції туризму в якій повинен бути встановлений рівний пріоритет внутрішнього туризму і послуг іноземним туристам; на внутрішньому ринку перевага повинна віддаватися масовим видам туризму для українських громадян, доступних широким прошаркам населення; при обґрунтуванні регіональної політики доцільно стимулювати активізацію пропозиції послуг культурного й історичного туризму; - сприянні розвитку туризму, що забезпечує відтворення та охорону природних і культурних ресурсів країни; - створенні умрв для формування адресного туризму соціально незахищених верств населення; - створенні можливостей для погодженого розвитку всіх численних елементів сектора туризму; - оптимальному поєднанні політичних, економічних, екологічних і соціальних вигод від туризму і розподілу їх у середині суспільства, зводячи при цьому до мінімуму проблеми, пов’язані з туризмом; - формуванні на національному рівні необхідних координівальних структур у сфері вивчення ринку; оцінюванні можливостей розміщення, вибору типів і ступеня розвитку визначних об’єктів, послуг інфраструктури в туристичному секторі; - досягненні інвестиційної привабливості туризму; забезпеченні орієнтирів для постійного контролю заходом і напрямами розвитку туризму.