Сегментація ринку
Сегментація – це поділ ринку на складові, групи чи сегменти, члени яких досить схожі і відрізняються від членів інших груп (сегментів).
Гол мета с – забезпечити адресність тур продукту. За доп сегментації реалізується гол принцип тур маркетингу – орієнтація на споживача.
Методи сегментації ринку: 1. Географічний (часто використовують статистичні агентства країн, що приймають туристів. При цьому вони визначають країни чи регіони походження туристів); 2. Демографічний (описує деякі особисті характеристики туристів (вік, стать, сімейний стан). По дем ознаці можна виділити такі групи туристів: - діти (до 14 років);
- молодь (15-24 роки); - економічно активні молоді люди (25-44 роки);
- економічно активні люди середнього віку (45-60 років); - туристи третього віку (понад 60 років). 3. соціально-економічний метод (передбачає виділення сегментів споживачів на основі їх соціальної та професійної приналежності, освіти і рівня доходів). 4. Психографічний (визначає стиль життя туристів, їх діяльність, інтереси, мотиви). 5. поведінкові методи(в їх основі лежить врахування різних аспектів поведінки споживачів, такі як мотиви подорожей, вигоди, яких прагнуть туристи, прихильність до туристичної фірми, чутливість до обслуговування, сезонність, тривалість подорожей та ін.).
Підприємства індустрії туризму найчастіше використовують соціодемографічний та психографічний методи. Їх відмінність полягає у тому, що перший метод описує лише основні відмінності у поведінці туристів (у залежності від віку, статі, доходів та ін.), а другий визначає, чому вони зупиняють свій вибір на тому чи іншому туристичному продукті.
Психографічний метод можна віднести до сегментації, при якій цільовий сегмент наперед невідомий, а визначається на основі результатів маркетингових досліджень. Тут для різних типів туристів необхідно вводити нестандартні категорії, що вимагає від дослідників ринку розробки різних суб’єктивних величин.
Завдяки психографічному методу сегментації туристичні фірми одержують необхідну інформацію для планування, розробки, просування і розподілу туристичного продукту на ринку, а також він може допомогти у виявленні потенційних клієнтів з метою ефективнішого використання грошових коштів, що виділяються на маркетинг і просування турпродукту.
Всесвітня туристична організація (ВТО) пропонує сегментацію туристичного ринку на основі двох ознак – рівня доходу та рівня обслуговування.1 сегмент – люди із середнім та низьким рівнем доходу. Основною метою їх подорожей є недорогий відпочинок на морі. Вони зупиняються в недорогих готелях та пансіонатах, за свої гроші хочуть отримати все сповна. Цей сегмент становить основу всього туристичного потоку.
2 сегмент – люди із доходом, вищим від середнього. В основному ці люди мають вищу освіту і головною метою їх подорожей є відпочинок у поєднанні з пізнанням, можливості займатися спортом, екскурсії, відвідання театрів та концертів. Ці люди – любителі далеких закордонних подорожей.3 сегмент – особи з високим рівнем доходу та вищою освітою. Вік їх в основному середній або старший (туристи третього віку). Надають перевагу закордонним поїздкам, цікавляться сувенірами, антикварними речами, предметами розкоші.4 сегмент – високоосвічені люди, які виявляють інтерес до вивчення пам’яток природи, культури, звичаїв різних народів. Цей сегмент є нечисленний.
Система "Євростиль”. Одним із критеріїв вивчення сегментів споживачів є стиль їх життя. Цей критерій набув популярності у Західній Європі у 70-х роках ХХ століття і поширився в туризмі на початку 90-х. При розробці туристичного продукту спеціалісти виходили з того, що туристичний центр повинен пропонувати особливий стиль відпочинку, що відповідає стилю життя туристів. Відмінності у стилях життя передбачають споживання різних товарів та послуг, зокрема, різні стилі відпочинку та оздоровлення.
До системи "Євростиль” входять 16 стилів життя, отриманих в результаті багатьох досліджень, зокрема, з використанням кластерного, факторного та інших аналізів.
Напрямок "рух” характеризується такими факторами, як домінування особистості, скептичне ставлення до законів, соціальних норм та авторитетів, свобода критики, динамізм.
Напрямок "звички” передбачає захист соціального статусу, підкорення загальним правилам, прихильність до звичаїв та традицій.
Напрямок "моральні цінності” визначається такими характеристиками, як задоволення від життя, чуттєвість.
Напрямок "матеріальні блага” пов’язаний з такими речами, як гроші, товари, послуги, витрачання грошей та марнотратство.
Найпопулярнішим стилем життя в Європі є "Роккі”, на долю якого припадає 13,5% європейців. Роккі – це працююча молодь, яка не признає сентиментів.
Дефенс (8,5%) – перелякані провінціали, які шукають захисту та справедливості.
Романтик (7,8%) – сентиментальна працююча молодь, добивається прогресу та поважає устрої і традиції.
Денді – це молоді люди зі скромним доходом і високим прагненням до багатства.
Вігіланте – економні міщани, які хочуть зберегти свою самобутність.
Піонер – молоді, багаті інтелектуали, які шукають соціальної справедливості.
Мораліст – покірні релігійні міщани.
Сквадра – сільська молодь, яка надає перевагу безпечному відпочинку і заняттям спортом.
Бізнес – багаті марнотратні хижаки, які завжди прагнуть до лідерства.
Олвідадос – побожні домогосподарки, пригнічені життєвими труднощами, які шукають захисту та настанов.
Прудент – покірні, скромні, відлюдькуваті особи, які прагнуть до безпеки та захисту.
Скаут – консерватори середнього віку.
Гентрі – ультраконсервативні особи, які добиваються законності та порядку.
Сітізен – громадські діячі, які прагнуть до лідерства.
Протест – інтелектуальна свавільна молодь, яка прагне до незалежності.
Стрикт – подавлені пуритани (люди, які обмежують себе у світських розвагах, віддані Богу та живуть за заповідями).
Учасники груп відрізняються між собою за такими ознаками: - частота подорожей; - спосіб використання туристичних послуг; - мотиви подорожі; - розмір та структура витрат; - задоволення від подорожі.
Таким чином, здійснюючи сегментацію, туристичні фірми виявляють ті групи споживачів, які можуть стати клієнтами фірми, і на яких має орієнтуватись процес розробки туристичних продуктів.
Сегментація – це поділ ринку на складові, групи чи сегменти, члени яких досить схожі і відрізняються від членів інших груп (сегментів).
Гол мета с – забезпечити адресність тур продукту. За доп сегментації реалізується гол принцип тур маркетингу – орієнтація на споживача.
Методи сегментації ринку: 1. Географічний (часто використовують статистичні агентства країн, що приймають туристів. При цьому вони визначають країни чи регіони походження туристів); 2. Демографічний (описує деякі особисті характеристики туристів (вік, стать, сімейний стан). По дем ознаці можна виділити такі групи туристів: - діти (до 14 років);
- молодь (15-24 роки); - економічно активні молоді люди (25-44 роки);
- економічно активні люди середнього віку (45-60 років); - туристи третього віку (понад 60 років). 3. соціально-економічний метод (передбачає виділення сегментів споживачів на основі їх соціальної та професійної приналежності, освіти і рівня доходів). 4. Психографічний (визначає стиль життя туристів, їх діяльність, інтереси, мотиви). 5. поведінкові методи(в їх основі лежить врахування різних аспектів поведінки споживачів, такі як мотиви подорожей, вигоди, яких прагнуть туристи, прихильність до туристичної фірми, чутливість до обслуговування, сезонність, тривалість подорожей та ін.).
Підприємства індустрії туризму найчастіше використовують соціодемографічний та психографічний методи. Їх відмінність полягає у тому, що перший метод описує лише основні відмінності у поведінці туристів (у залежності від віку, статі, доходів та ін.), а другий визначає, чому вони зупиняють свій вибір на тому чи іншому туристичному продукті.
Психографічний метод можна віднести до сегментації, при якій цільовий сегмент наперед невідомий, а визначається на основі результатів маркетингових досліджень. Тут для різних типів туристів необхідно вводити нестандартні категорії, що вимагає від дослідників ринку розробки різних суб’єктивних величин.
Завдяки психографічному методу сегментації туристичні фірми одержують необхідну інформацію для планування, розробки, просування і розподілу туристичного продукту на ринку, а також він може допомогти у виявленні потенційних клієнтів з метою ефективнішого використання грошових коштів, що виділяються на маркетинг і просування турпродукту.
Всесвітня туристична організація (ВТО) пропонує сегментацію туристичного ринку на основі двох ознак – рівня доходу та рівня обслуговування.1 сегмент – люди із середнім та низьким рівнем доходу. Основною метою їх подорожей є недорогий відпочинок на морі. Вони зупиняються в недорогих готелях та пансіонатах, за свої гроші хочуть отримати все сповна. Цей сегмент становить основу всього туристичного потоку.
2 сегмент – люди із доходом, вищим від середнього. В основному ці люди мають вищу освіту і головною метою їх подорожей є відпочинок у поєднанні з пізнанням, можливості займатися спортом, екскурсії, відвідання театрів та концертів. Ці люди – любителі далеких закордонних подорожей.3 сегмент – особи з високим рівнем доходу та вищою освітою. Вік їх в основному середній або старший (туристи третього віку). Надають перевагу закордонним поїздкам, цікавляться сувенірами, антикварними речами, предметами розкоші.4 сегмент – високоосвічені люди, які виявляють інтерес до вивчення пам’яток природи, культури, звичаїв різних народів. Цей сегмент є нечисленний.
Система "Євростиль”. Одним із критеріїв вивчення сегментів споживачів є стиль їх життя. Цей критерій набув популярності у Західній Європі у 70-х роках ХХ століття і поширився в туризмі на початку 90-х. При розробці туристичного продукту спеціалісти виходили з того, що туристичний центр повинен пропонувати особливий стиль відпочинку, що відповідає стилю життя туристів. Відмінності у стилях життя передбачають споживання різних товарів та послуг, зокрема, різні стилі відпочинку та оздоровлення.
До системи "Євростиль” входять 16 стилів життя, отриманих в результаті багатьох досліджень, зокрема, з використанням кластерного, факторного та інших аналізів.
Напрямок "рух” характеризується такими факторами, як домінування особистості, скептичне ставлення до законів, соціальних норм та авторитетів, свобода критики, динамізм.
Напрямок "звички” передбачає захист соціального статусу, підкорення загальним правилам, прихильність до звичаїв та традицій.
Напрямок "моральні цінності” визначається такими характеристиками, як задоволення від життя, чуттєвість.
Напрямок "матеріальні блага” пов’язаний з такими речами, як гроші, товари, послуги, витрачання грошей та марнотратство.
Найпопулярнішим стилем життя в Європі є "Роккі”, на долю якого припадає 13,5% європейців. Роккі – це працююча молодь, яка не признає сентиментів.
Дефенс (8,5%) – перелякані провінціали, які шукають захисту та справедливості.
Романтик (7,8%) – сентиментальна працююча молодь, добивається прогресу та поважає устрої і традиції.
Денді – це молоді люди зі скромним доходом і високим прагненням до багатства.
Вігіланте – економні міщани, які хочуть зберегти свою самобутність.
Піонер – молоді, багаті інтелектуали, які шукають соціальної справедливості.
Мораліст – покірні релігійні міщани.
Сквадра – сільська молодь, яка надає перевагу безпечному відпочинку і заняттям спортом.
Бізнес – багаті марнотратні хижаки, які завжди прагнуть до лідерства.
Олвідадос – побожні домогосподарки, пригнічені життєвими труднощами, які шукають захисту та настанов.
Прудент – покірні, скромні, відлюдькуваті особи, які прагнуть до безпеки та захисту.
Скаут – консерватори середнього віку.
Гентрі – ультраконсервативні особи, які добиваються законності та порядку.
Сітізен – громадські діячі, які прагнуть до лідерства.
Протест – інтелектуальна свавільна молодь, яка прагне до незалежності.
Стрикт – подавлені пуритани (люди, які обмежують себе у світських розвагах, віддані Богу та живуть за заповідями).
Учасники груп відрізняються між собою за такими ознаками: - частота подорожей; - спосіб використання туристичних послуг; - мотиви подорожі; - розмір та структура витрат; - задоволення від подорожі.
Таким чином, здійснюючи сегментацію, туристичні фірми виявляють ті групи споживачів, які можуть стати клієнтами фірми, і на яких має орієнтуватись процес розробки туристичних продуктів.